Спогади
Зима… Сонячна погода… Морозець пощипує щічки… На душі схвильованість…
Зима… Сонячна погода… Морозець пощипує щічки… На душі схвильованість…
Я
заходжу в приміщення школи. Воно видалося таким великим та незвіданим!
Розгубилась в широких коридорах. За мить зібралася, адже потрібно іти до дітей.
Це мій перший робочий день! Мій перший урок! Мої перші учні! Ніколи не
забуду цього хвилювання: я думала про те, як зайти у клас, як стати, як
привітатися і, звичайно, як познайомитися із учнями…! Я вже підходжу до дверей
і чую дитячий гомін. Всередині мене все ніби завмерло на мить. Гомін стих. Я
вийшла наперед класу. Мені спершу здалося, що учнів дуже багато і це мене
налякало. Але потім, побачивши оченята дітей, сповнені цікавості і загадковості
та їх милі усмішки, я заспокоїлася. Перше знайомство із учнями виявилося
вдалим.
Перший урок минув. Я
вийшла із класу радісна і задоволена. Здавалося, уже буде легше, адже на даний
момент головний страх переможений. Так і сталося.