Спогади
      Зима… Сонячна погода… Морозець пощипує щічки… На душі схвильованість…

        Я заходжу в приміщення школи. Воно видалося таким великим та незвіданим! Розгубилась в широких коридорах. За мить зібралася, адже потрібно іти до дітей. Це мій перший робочий день!  Мій перший урок! Мої перші учні! Ніколи не забуду цього хвилювання: я думала про те, як зайти у клас, як стати, як привітатися і, звичайно, як познайомитися із учнями…! Я вже підходжу до дверей і чую дитячий гомін. Всередині мене все ніби завмерло на мить. Гомін стих. Я вийшла наперед класу. Мені спершу здалося, що учнів дуже багато і це мене налякало. Але потім, побачивши оченята дітей, сповнені цікавості і загадковості та їх милі усмішки, я заспокоїлася. Перше знайомство із учнями виявилося вдалим.

                Перший урок минув. Я вийшла із класу радісна і задоволена. Здавалося, уже буде легше, адже на даний момент головний страх переможений. Так і сталося.